Герої не вмирають! В Маньківці навколішки попрощалися з загиблим на війні Героєм Сергієм Іванченко
Сьогодні минає 440-ий день війни від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення так і найкращих наших воїнів, які боронили свою рідну землю від лихого ворога, який приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України.
Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом Кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.
Чорний ворон смерті знову приніс трагічну звістку у нашу Маньківську громаду, викарбувавши ім’я ще одного Героя у скорботній Книзі болю. 19 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Донецької області був важко поранений наш земляк, 48-річний Захисник, сержант військової частини А 4010 – Сергій ІВАНЧЕНКО.
Іванченко Сергій Григорович народився 06 жовтня 1974 року в селищі Маньківка.
В 1991 році закінчив 10 класів Маньківської загальноосвітньої школи.
Потім проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України.
Після закінчення служби працював в органах внутрішніх справ м.Києва. Потім працював водієм постачання паливо-мастильних матеріалів.
Коли почалося повномасштабне вторгнення окупаційної росії Сергій, не роздумуючи пішов добровольцем захищати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
Одружений, має двох дітей, сина Андрія та доньку Яну. В шлюбі разом із дружиною Ольгою Володимирівною прожили багато щасливих років.
У військовій частині де служив Сергій, серед побратимів мав заслужений авторитет, був гарним наставником для молоді, взірцем справжнього солдата.
Його поважали як діти так і молодь за веселу вдачу, чуйність, щирість та доброту душі. Сергій безмежно любив свою родину, завжди був готовий прийти на допомогу.
04 травня 2023 року під час лікування у військовому госпіталі життя Сергія Григоровича навіки обірвалося. Згасла життєва зоря гарного господаря, турботливого сина, доброго батька, люблячого чоловіка, надійного брата.
В цю гірку мить щиро поділяємо горе рідних та близьких і разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Сергій любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись його мріям.
Шануємо пам'ять нашого Героя, який ціною власного життя відстоював майбутнє для нас!
Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій молодій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої та рідної людини, нашого Захисника.
Біль від втрати сина, брата, батька не заживе ніколи. Але нехай рідних та близьких підтримує думка про те, що Сергій віддав своє життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
Нехай душа загиблого Сергія знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.
Вічна пам’ять тобі, Сергію.
Слава Збройним Силам України !!!
Слава Героям !!! Слава Україні !!!
