Носов Олександр Юрійович

  Народився Олександр в багатодітній сім’ї в селі Зелений Гай, виховувався в Попівському дошкільному навчальному закладі, навчався в Попівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів потім продовжив навчання в Державному навчальному закладі «Буцький професійний ліцей», де здобув професію водія. Закінчивши навчання, молодий хлопець працював у  будівельній організації в місті Ірпінь.

 З травня 2020 року  по грудень 2021 року  юнак проходив строкову військову службу на посаді водія пожежної машини. 

  Відслуживши, повернувся  на будівництво в місто Ірпінь, уже завскладом. У молодого хлопця було багато планів на майбутнє, він хотів збудувати власне житло, одружитися на коханій дівчині, ніжно пригорнути до грудей сина та дочку, він хотів просто жити, прокидатися в своїй домівці, бачити своїх рідних і друзів, але клята війна в одну мить перекреслила всі його мрії та сподівання.  

 Коли почалася повномасштабна війна, Олександр з'явився до військкомату, висловивши готовність захищати Україну тож був мобілізований уже з перших днів.

 Солдат Носов Олександр Юрійович був водієм автомобільного відділення зенітно – ракетного дивізіону, брав участь у бойових діях, ще у зовсім  молодому віці він пройшов горнила війни, відповідально виконував свої функціональні обов'язки, мав твердий характер, був  щирим, товариським, подільчивим зі своїми побратимами,  мужнім, витривалим і принциповим у справі захисту своєї країни.

   19 січня 2024 року Олександра Юрійовича нагороджено медаллю «За відвагу».

  Вірний військовій   присязі на вірність українському народові, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, воїн-земляк трагічно загинув 14 лютого 2024 року, поблизу села Сергіївка Донецької області.