Омельченко Юрій Васильович
Народився Омельченко Юрій Васильович 25 грудня 1999 року в селі Попівка Маньківського району Черкаської області, де промайнули його дитячі та юнацькі роки. У 2006 році Юрій пішов до першого класу Попівської загальноосвітньої школи I-II ступенів, яку закінчив у 2015 році.
Після закінчення школи продовжив навчання у Державному навчальному закладі «Буцький політехнічний професійний ліцей», де здобув повну загальну середню освіту та професії «Тракторист – машиніст сільськогосподарського виробництва категорія А1, А2; Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; Водій автотранспортних засобів категорія С.»
Юнак був сильним, сміливим та відважним, тому, після закінчення навчання пішов до лав української армії, де проходив строкову військову службу з жовтня 2018 року по квітень 2020 року.
У 2021 році розпочав свою трудову діяльність слюсарем ремонтником на ПП «Кривецький цегельний завод», у 2022 році працював у ТОВ «Білоцерківські будматеріали». У 2024 році перебував на громадських роботах від Маньківського управління Уманської філії Черкаського обласного центру зайнятості та працював разом зі своїми земляками на волонтерці в с. Зелений Гай.
У 2023 році узяв шлюб з молодою дівчиною Юлією. У грудні цього ж року в подружжя народився синочок Назарчик, найбільша радість та гордість молодого батька. Здавалося б, життя складалося щасливо: дім, родина, дитина. Але в країні війна… Тому, коли прийшла повістка – він став у стрій. Без вагань, без відмовок, без страху. Як справжній чоловік, Юрій став на захист дитини, родини, рідної землі, поруч з батьком, Василем Володимировичем, який теж захищав кордони України з перших місяців повномасштабного вторгнення.
Ще у зовсім молодому віці молодий воїн пройшов горнила війни, відповідально виконував свої функціональні обов’язки, мав твердий
характер, був щирим, товариським, подільчивим зі своїми побратимами, мужнім, витривалим і принциповим у справі захисту своєї країни.
Юрій любив своїх рідних та близьких, любив життя, дуже хотів повернутися до рідної домівки, але не судилося…
Нажаль, 19 жовтня 2025 року, в районі населеного пункту Осинове, оператор безпілотних літальних апаратів, солдат Юрій Омельченко був тяжко поранений та помер від ран, отриманих внаслідок ворожого обстрілу.
