Гоменюк Олександр Олександрович

Гоменюк Олександр Олександрович народився в селищі Маньківка 15 вересня 1990 року у багатодітній родині. Тут він пішов до дитячого садочку, потім до школи, а після її закінчення - навчався в м.Умань, здобувши спеціальність механізатора.

Далі – військова строкова служба. Відслуживши, Олександр одружився – створив сім'ю з коханою дівчиною Марією. Працював охоронником. Планував своє майбутнє.

Проте доля розпорядилася інакше. Ще тоді, коли війна тільки постукала в наш дім, коли на сході України пролунали перші постріли — він не залишився осторонь. Олександр став на захист Батьківщини як учасник антитерористичної операції. Він уже тоді зробив свій вибір — бути там, де найважче. Бути там, де потрібен.

Після повернення із зони АТО працював на станції технічного обслуговування. Щоденною чесною працею заробляв на життя, допомагав людям, лагодив автомобілі. Його знали як майстра своєї справи, як людину, до якої можна звернутися і бути впевненим — допоможе.

А коли прийшла велика війна — він знову пішов. Не тому, що мусив. А тому, що не міг інакше. Він знав, що таке війна. Знав її жорстокість. Знав, що таке втрати. Але навіть це не зупинило його. Бо таким він був. Справжнім. Чесним. Вірним.

Він був опорою для своєї родини. Люблячим чоловіком, турботливим сином і братом, вірним другом. Людиною, на яку можна було покластися. Людиною слова. Людиною діла.

Його чекали вдома. Його любили. За нього молилися.

Та 06 січня 2025 року поблизу населеного пункту Бердин Большесолдатського району Курської області, мужньо виконавши свій військовий обов'язок, в бою за Україну за її свободу і незалежність, Олександр Олександрович ГОМЕНЮК загинув…