Герої не вмирають! В Маньківці навколішки попрощалися з загиблим на війні Героєм ДЕМИДЕНКОМ ВІКТОРОМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ
Запекла, кровопролитна битва за Україну триває вже 821-й день… Знову пекучий біль і гіркий смуток війни торкнувся нашої Маньківської громади, з яким неможливо змиритися та прийняти. Жорстока війна не перестає нагадувати про себе. Схиливши голови у скорботі, мешканці Маньківської громади сьогодні проводжають в останню путь свого земляка, сапера-гранатометника інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальйону – Демиденка Віктора Миколайовича. 50-річний воїн востаннє на щиті повернувся на малу батьківщину у с.Кищенці.
Він міг жити і насолоджуватися життям. Але пішов зупиняти цю рашистську чуму, яка вдерлася на нашу землю… Пішов захищати свою Україну, яка сьогодні захищає увесь цивілізований світ… Та замість омріяної Перемоги – його дорога вистелена прощальними квітами і зрошена гіркими сльозами… Віктор – Герой! Герой, віддавший своє життя за Батьківщину, за кожного з нас.
Демиденко Віктор Миколайович народився 13 травня 1974 року в селі Кищенці, в сімʼї колгоспників.
У 1981 році пішов до першого класу Кищенецької середньої школи.
У 1989 році навчався у Буцькому СПТУ №13, здобув спеціальність тракториста.
По закінченню працював у колгоспі с.Кищенці. Потім трактористом у колгоспі с.Одая.
У 1989 році зустрів свою долю Тетяну.
У 1991 році за направленням військомату навчався у Шполянській автошколі, де здобув спеціальність водія.
У 1992 році був призваний до армії.
У 1993 році народився син Вадим, і Віктора звільнили у запас.
У цьому ж році в силу життєвих обставин родина перебралася до м.Черкаси, де Віктор працював водієм у торгівельній галузі.
У 1997 році повернувся до рідного села. Працював на різних сільськогосподарських роботах, згодом у городній бригаді ТОВ «Кищенці».
09 грудня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ.
Був направлений на службу до м.Ніжин Чернігівської обл.
Потім проходив навчання саперної справи у Польщі.
Після навчання був направлений до Харківської області.
Загинув Демиденко Віктор Миколайович 31 липня 2023 року, захищаючи Україну від російських агресорів, повертаючись із завдання, потрапив під обстріл ворожої артилерії поблизу населеного пункту Новоплатонівка Харківської області.
Віктор до останнього подиху віддано боронив рідну землю та до кінця був вірнимУкраїні і українському народу.
У військовій частині, де служив, Віктор був взірцем справжнього солдата. Він любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа міна його обірвала, не давши здійснитись його мріям…
Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої людини, нашого Захисника.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА УКРАЇНСЬКОМУ ВОЇНУ ВІКТОРУ, ЯКИЙ ЗАХИЩАВ РІДНУ УКРАЇНУ І КОЖНОГО З НАС З ВАМИ!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
