Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.
Символами акції ″16 днів без насильства ″ є стрічки трьох кольорів-синього,червоного та білого:
″Синя стрічка″-присвячена акції із запобігання насильства над дітьми.Початок цієї традиції поклала історія,що відбувалася на весні 1989 року. Мешканка Норфолка (США) Бонні Фіней довідалася про загибель свого чотирирічного онука Майкла.
″Червона стрічка″- цей символ антиСНІДівського руху створив художник Франк Мур у квітні 1991 року (він помер від СНІДу через три роки).
″Біла стрічка ″- символ проти всіх форм насильства над жінками (оголосила Генеральна Асамблея ООН 25 листопада 2000 року день спрямований на привернення уваги щодо боротьби за ліквідацію насильства стосовно жінок).
Але на сьогоднішній день хочеться приділити увагу саме ″Синій стрічці″. Адже є така народна мудрість : ″ Якщо твої наміри розраховані на рік – сій жито, на десятиліття – саджай дерева, на віки – виховуй дітей″.
Ми люди, у яких різна освіта, різний характер, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що об'єднує нас - це наші діти, які можуть стати горем чи радістю. Щоб діти у майбутньому могли сказати : ″ Життя склалося″ - треба детально розглянути проблему попередження насильства та жорстокості у сім'ї. Ця проблема є актуальною, тому що близько половини опитаних дітей в Україні вважають себе недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу, від сексуальної експлуатації-38%, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці-34%, від вживання норкотиків-43%.
Насильство в сім'ї - серйозна і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім'ї. Діти матерів, що зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, а 50% таких дітей мають схильність до вживання наркотиків й алкоголю. Одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках. Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи вчителів на поведінку дітей: бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість тощо. До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати: підвищену агресивність, знижений настрій, депресію, тривожність, страхи, нестійкість емоційної системи.
У тоталітарних сім'ях, де прийняті директивні, жорсткі форми виховання або дитину надмірно опікують, не враховують потреби та психоемоційні особливості дитини, так і на стан її соматичного здоров'я. Самі діти, які зазнають жорстокого поводження і насильства, звертаються за психологічною допомогою вкрай рідко. Насамперед, це випадки сексуального насильства щодо підлітків, побиття батьками. А ось на вулицю вони тікають все частіше. Це саме ті підлітки, з якими щодня стикається дільничний - чи як з правопорушниками, чи як споживачами наркотиків, чи як просто нещасними бездомними дітьми.
Що ж таке жорстоке поводження з дітьми? Як відрізнити послідовні дії батьків при вихованні в дитини дисциплінованості та відповідальності від їхніх насильницьких дій? Які дії треба вважати неприпустимими, які з них підлягають покаранню згідно з Законом України ″Про попередження насильства в сім'ї″?
Фахівці виділяють 4 типи жорстокого поводження щодо дітей :
1. Фізичне насильство;
2. Нехтування;
3. Сексуальне насильство;
4.Психологічно жорстоке поводження.
Фізичне насильство- нанесення фізиних пошкоджень, тілесні покарання а також залучення дітей до вживання алкоголю і наркотиків. Необхідно усвідомлювати , що фізичне насильство – це фізичний напад, що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою, що без сумніву, є прямим порушенням прав та свобод людини, зокрема дитини.
Нехтування (зневажання основних потреб дитини) – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об'єктивних причин ( бідність, психічне захворювання, недосвідченість), а також без них.
Сексуальне насильство – використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції в тому числі з використанням порнографічної літератури з метою отримання прибутку.
Психологічне насильство (емоційне) – відсутність любові та уваги до дитини, приниження її людської гідності, грубість ( словесні образи, погрози забороняють виходити на вулицю, гуляти з однолітками, маніпулюють нею).
Отже, причинами жорстокості серед дітей є: статус дитини в колективі, відношення до нього однолітків, взаємовідношення з вчителями, стосунки в сім'ї. Негативну роль відіграє також низький рівень правової культури населення, недостатні знання законодавчих норм, що охороняють права дитини та гарантують покарання кривдників. У тому числі – за порушення основних прав людини та дитини.
