Безбар’єрна Україна: наскільки наші міста доступні для людей з інвалідністю
Місто Бреда у Нідерландах є найзручнішим у Європі для людей з інвалідністю. Тут парки та магазини є доступними для кожного, а цифрові технології гарантують, що всі мешканці можуть користуватись громадським транспортом. Саме тому Бреда торік отримала спеціальну нагороду, яку вручає Європейська комісія спільно з Європейським форумом з питань інвалідності.
У Нідерландах дбайливе ставлення до маломобільних груп населення – окрема політика держави.
На сходах та перонах метро та залізниць – тактильні карти і плитка, що попереджає про край платформи. На всіх перилах шрифтом Брайля вказано номери платформ. А всі юридичні особи законодавчо зобов’язані облаштовувати пандуси біля своїх підприємств.
В Україні, звісно, все ще зовсім не так. Хоча майже три мільйони українців – люди з інвалідністю. А це 10% від усього населення. Більшість з них – працездатного віку, які хочуть і можуть працювати, та бути суспільно активними. Особливо складно незрячим та людям у візках.
Наскрізні бордюри, необлаштований громадський транспорт, зокрема, звуковим супроводом.
Чого лише варті українські пандуси! Їх або немає, або ж вони побудовані із порушенням будівельних норм: завищені кути, слизьке покриття, відсутні або зламані поручні. Все це вимагає від людини на візку каскадерських навичок.
Наразі в Україні найдоступніші місця – торговельні центри, які будують за європейськими стандартами: з великими ліфтами, туалетами для інвалідів, рівним покриттям.
Аби перетворити Україну на цілком безбар’єрне довкілля, в українському законодавстві навіть виписано нові державні будівельні норми. Також потроху міста обладнують зручними пандусами, в країні вже працюють звукові світлофори. У деяких видах громадського транспорту чітко оголошують усі станції.
А в Чернівцях активісти створили онлайн-мапу міста, на якій позначено доступні та недоступні маршрути для маломобільних груп. У Тернополі запрацювала громадська платформа активтивістів, переважно це архітектори, які усувають бар’єрність у місті.
Зробити Україну доступною – цілком реально. І для цього не завжди треба великі гроші. Головне, робити якісно та відповідально. А також розуміти, що безбар’єрність потрібна усім. Це показник здорової і успішної нації.
