Герої не вмирають! На Маньківщині навколішки прощалися із загиблим на війні Героєм Євгенієм Хованом.
Маньківську громаду сколихнула страшна чорна звістка. Відстоюючи цілісність і незалежність рідної України, смертю хоробрих загинув наш земляк, учасник бойових дій Хован Євгеній Русланович.
Нав’язана нам війна забрала вже сотні життів українців, які були кращими, цвітом нації. Не думаючи про своє життя, вони за першим покликом стали на захист своєї Вітчизни.
Євгеній Русланович народився 01 червня 1992 року. Як і всі однолітки, пішов до Дзензелівської школи та закінчив її. Педагогам та однокласникам він запам’ятався товариським та активним учнем. Ще з шкільних років хлопець ніколи не боявся взяти на себе відповідальність у вирішенні складних ситуацій. Ця риса збереглася в нього і в подальшому житті.
В 2012 році пішов на строкову службу до лав Збройних Сил України. 2014-2015 році приймав участь в антитерористичної операції на сході України, після чого пішов на контрактну службу до Збройних Сил. В січні 2018 року одружився і невдовзі дружина Яна подарувала найцінніше в житті – доньку Поліну. А 2019 року, свідомо зробивши свій вибір, повернувся служити до Збройних Сил України за контрактом, переїхавши разом із сім’єю в село Роги Уманського району, де проходив службу до 2021 року. Євгеній нагороджений медалями: за взірцевість у військовій службі, за заслуги, учасник АТО, учасник бойових дій.
Але, коли 24 лютого був оголошений військовий стан, він прийшов у військкомат добровольцем. І з 25 лютого пішов захищати Вітчизну, не роздумуючи, проміняв тихе, спокійне життя на суворі будні воїна-захисника. За час проходження служби Євгеній користувався повагою та авторитетом серед бойових товаришів. Євгеній любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано «ворожа куля» його обірвала, не давши здійснитись мріям. Загинув Хован Євгеній Русланович 25 травня 2022 року у м. Бахмут Донецької області.
Ольга Петрівна, Яна Петрівна та рідні від усієї громади висловлюємо щирі співчуття.
Біль від втрати сина, чоловіка, брата не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що Євгеній віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.
Вічна пам’ять тобі, Євгене.
