Назавжди в строю: На Маньківщині попрощалися із загиблим Героєм Семченком Павлом Степановичем
Уже майже рік від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення так і найкращих наших воїнів, які боронили свою рідну землю від лихого ворога, який приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України.
Нав’язана нам війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращими, цвітом нації. Не думаючи про своє життя, вони за першим покликом стали на захист своєї Вітчизни. Серед них був і житель нашої громади СЕМЧЕНКО Павло Степанович, який загинув смертю хоробрих, відстоюючи цілісність і незалежність рідної України.
Павло Степанович народився 17 жовтня 1980 року. Зростав разом із сестрами Ніною та Ганною у багатодітній сім’ї. Як і всі однолітки, пішов до Дзензелівської школи. Після школи вступив до лав Збройних Сил України, але не добувши до кінця службу за станом здоров’я був комісований. Після працював кілька років молодшим оператором на Потаській АЗС. У 2006 році закінчив Тальянківський технікум Уманського державного аграрного університету за спеціальністю «Агрономія» і здобув кваліфікацію агронома, яка супроводжувала його і в подальшому житті.
Створив фермерське господарство «Семченко». 09 вересня 2006 року одружився та разом із дружиною Ольгою займались сільським господарством. 26 травня 2013 року кохана дружина подарувала йому найцінніше в житті - сина Богдана, а 26 листопада 2015 року - доньку Марію. 16 квітня 2017 року поховав свого батька Степана Андрійовича, який був для нього прикладом та опорою.
24 лютого коли був оголошений військовий стан, він пішов захищати Вітчизну. Не роздумуючи, проміняв тихе, спокійне життя на суворі будні воїна-захисника захищаючи Батьківщину від російських агресорів і найманців. Не шкодуючи власного здоров’я, жертвуючи сім’єю та родиною, Павло Степанович з честю виконував свій синівський обов’язок перед Батьківщиною. За час проходження служби Павло користувався повагою та авторитетом серед бойових товаришів, воював на передовій у найгарячіших точках.
Під час одного з боїв життя Павла Степановича навіки обірвалося. Згасла життєва зоря гарного господаря, сина, доброго чоловіка та найкращого батька.
Загинув Семченко Павло Степанович 17 лютого 2023 року захищаючи Україну від російських агресорів під час виконання бойового завдання під селом Федорівка Бахмутського району Донецької області.
Біль від втрати сина, чоловіка, батька не заживе ніколи. Але нехай рідних та близьких підтримує думка про те, що Павло віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою. Сумуємо та низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Павла знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно. Вічна пам’ять тобі, Павле.
