Герої не вмирають! В Маньківці навколішки попрощалися з загиблим на війні Героєм Сергієм Кравченком
Сьогодні минає 407-ий день війни від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення так і найкращих наших воїнів, які боронили свою рідну землю від лихого ворога, який приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України. Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом Кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращими, які були цвітом нації. Вся країна огорнута чорним смутком і болем, через війну з ненависним рашистським ворогом! До нас у Маньківську громаду прилетіла жахлива звістка! Загинув Герой, Захисник, який хоробро захищав та віддав своє життя за Волю і Незалежність України!
Кравченко Сергій Вікторович народився 23 травня 1971 року в селі Поташ. Після закінчення 9 класів Потаської загальноосвітньої школи продовжив навчання у Вікторівській загальноосвітній школі. Гарно навчався, мав лідерські якості, був активний. Строкову військову службу проходив у прикордонних військах. Після демобілізації навчався у школі міліції в м.Херсон. Потім навчався заочно і працював в Маньківському відділі внутрішніх справ. Довгий час працював начальником охорони на різних підприємствах. Одружений, має двох дітей, сина Олександра та доньку Юлю. В щасливому шлюбі разом із дружиною Людмилою Борисівною прожили 29 років. З червня 2014 по травень 2019 року проходив службу за контрактом, приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. Вижив у пекельному котлі, врятував багатьох своїх побратимів. Був надійним товаришем.
За самовідданість та відвагу був нагороджений:
Медаль «За службу Державі»,
Медаль «100 лет Пограничним войскам»,
Нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону»,
Медаль «Учасник АТО»,
Медаль «Учасник бойових дій».
Звільнившись з лав Збройних Сил України, повністю віддавав себе сім’ї. І гадки не мав, що знову треба буде брати до рук зброю. Коли розпочалась війна, він один із перших пішов у військомат, щоб захистити свою країну, родину, своїх дітей та всіх нас від російських загарбників та окупантів. З червня 2022 року проходив службу у в/ч № 1376 стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стілецької роти 2 стрілецького батальйону.
Загинув Кравченко Сергій Вікторович від снайперської кулі 02 квітня 2023 року поблизу села Червона Діброва Луганської області, захищаючи рідну Україну від російських агресорів.
Сергій любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись мріям.
Шануємо пам'ять нашого Героя, який ціною власного життя відстоював майбутнє для нас!
Біль від втрати батька, чоловіка не заживе ніколи. Але нехай рідних та близьких підтримує думка про те, що Сергій віддав своє життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
Нехай душа загиблого Сергія знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно. Вічна пам’ять тобі, Сергію.
Слава Збройним Силам України !!!
Слава Героям !!!
Слава Україні !!!
