Герої не вмирають! На Маньківщині навколішки прощалися із загиблим на війні Героєм Василем Кучеренко
Маньківську громаду сколихнула страшна чорна звістка. Відстоюючи цілісність і незалежність рідної України, смертю хоробрих загинув наш земляк, учасник бойових дій Кучеренко Василь Якович.
Нав’язана нам війна забрала вже сотні життів українців, які були кращими, цвітом нації. Не думаючи про своє життя, вони за першим покликом стали на захист своєї Вітчизни.
Василь Якович народився 13 січня 1977 року в селі Мала Маньківка. Як і всі однолітки, пішов до Тимошівської 8-річної школи, а потім продовжив навчання у середній школі районного центру. По закінченню школи був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України у війська зв’язку.
01 серпня 1996 року одружився… Молодій сім’ї батьки купили стареньку хату, яку Василь Якович сам добудовував і обіцяв після війни закінчити всі ремонти. Разом з дружиною народили і виховували трьох дітей Анжелу, Максима і Дениса. Завжди трудолюбивий, непосидючий, утримував сім’ю, займався городництвом. Коли 24 лютого розпочалася війна, він прийшов у військкомат добровольцем і пішов захищати Вітчизну. Не роздумуючи, змінив тихе, спокійне життя на суворі будні воїна-оборонця, захищаючи Батьківщину від російських агресорів і найманців… Товариський,.. врівноважений,.. розсудливий,.. спокійний, мав багато друзів. Василь Якович любив життя і хотів багато встигнути, але снаряд ворожого танка не дав здійснитися мріям.
Біль від втрати сина,.. чоловіка,.. батька.. не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що він віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас із вами… і загинув, як справжній воїн, як герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добра світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях..
Вічна пам’ять захиснику України!.. ...Ніколи не забудемо…
...Герої не вмирають!
...Героям слава!
