Герої не вмирають! У Маньківці навколішки попрощалися із Героєм - Петром САТАНІВСЬКИМ!
Сьогодні минає 544-ий день війни від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення так і найкращих наших воїнів, які боронили свою рідну землю від лихого ворога, який приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України.
Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом Кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.
Чорний ворон смерті знову приніс трагічну звістку у нашу Маньківську громаду, викарбувавши ім’я ще одного Героя у скорботній Книзі болю.
08 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області отримав важкі поранення несумісні з життям наш земляк, 32-річний Захисник, матрос радіотелефоніст відділення зв’язку взводу вогневої підтримки десантно - штурмової роти батальйону морської піхоти – Петро САТАНІВСЬКИЙ.
Сатанівський Петро Юрійович народився 13 серпня 1990 року в сільській сім'ї.
В 1996 році пішов до першого класу Кривецької загальноосвітньої школи І-ІІ ст.
З 2005 по 2007 рік навчався в Тальянківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. і паралельно навчався в Тальянківському коледжі.
В 2007 році поступив до Уманського педагогічного університету, який закінчив у 2013 році.
З 17 річного віку Петя працював на цегельному заводі (різноробочим, на вигрузці, обліковцем).
В 2013 році одружився з дівчиною Іриною.
З 2019 року працював в смт.Буки в закладах торгівлі.
09 травня 2023 року пішов служити до лав ЗСУ.
У військовій частині де служив Петро, серед побратимів мав заслужений авторитет, був гарним наставником для молоді, взірцем справжнього солдата.
Петро любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись його мріям.
Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій молодій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої та рідної людини, нашого Захисника.
Біль від втрати сина, брата, чоловіка не заживе ніколи. Але нехай рідних та близьких підтримує думка про те, що Петро віддав своє життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
Нехай душа загиблого Петра знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.
Вічна пам’ять тобі, Петре.
Слава Збройним Силам України !!!
Слава Героям !!! Слава Україні !!!
