Назавжди в строю: На Маньківщині попрощалися із загиблим Героєм Шевченком Іваном Юрійовичем
Сьогодні минає 548-ий день війни від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення так і найкращих наших воїнів, які боронили свою рідну землю від лихого ворога, який приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України.
Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом Кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.
Чорний ворон смерті знову приніс трагічну звістку у нашу Маньківську громаду, викарбувавши ім’я ще одного Героя у скорботній Книзі болю.
Шевченко Іван Юрійович народився 18 січня 1991 року в с.Подібна Маньківського району Черкаської області.
У 1997 році пішов до першого класу Подібнянської загальноосвітньої школи.
У 2008 році, після закінчення школи, продовжив навчання у Одеському національному університеті імені Мечнікова, де вивчав психологію.
У 2014 році вступив до лав спецпідрозділу «Шторм» і відправився на ротацію у зону проведення АТО.
У 2018 році працював патрульним поліцейським Біляєвського райвідділу поліції Одеської області.
У 2020 році був переведений до Маньківського райвідділу поліції, де проходив службу дільничним інспектором.
У 2023 році вступив до лав обʼєднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють» спеціального штурмового полку «Цунамі».
Одружений, разом із дружиною Оленою виховували сина Тимофія.
У військовій частині де служив Іван, серед побратимів мав заслужений авторитет, був гарним наставником для молоді, взірцем справжнього солдата.
Іван любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись його мріям.
Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій молодій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої та рідної людини, нашого Захисника.
Біль від втрати сина, чоловіка, брата не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що Іван віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
Нехай душа загиблого Івана знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.
Вічна пам’ять тобі, Іване.
Слава Збройним Силам України !!!
Слава Героям !!! Слава Україні !!!
