Назавжди в строю: На Маньківщині попрощалися із загиблим Героєм Шевелюком Євгенієм Івановичем
Сьогодні минає 602-ий день війни від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення так і найкращих наших воїнів, які боронили свою рідну землю від запеклого ворога, який приніс розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України.
Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом Кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.
Чорний ворон смерті знову приніс трагічну звістку у нашу Маньківську громаду, викарбувавши ім’я ще одного Героя у скорботній Книзі болю.
Шевелюк Євгеній Іванович народився 27 серпня 1985 року в селі Вікторівка Маньківського району Черкаської області.
Закінчив Вікторівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, навчався, як всі хлопці, був простою, доброю дитиною. Після школи пішов навчатись в Буцьке ПТУ на повара, любив цю справу: дійсно дуже смачно все готував. Потім від воєнкомату пішов на навчання в Уманське ДОСАФ на водія вантажних авто. Після закінчення навчання пішов працювати в охоронну службу «Сяйво», охоронником. Працюючи на Христинівському молокозаводі зустрів свою другу половину - Оксану, поєднали свої серця. Євгеній Іванович став рідним батьком для сина Олега та доньки Діани і почали разом будувати своє родинне гніздечко в селі Івангород Христинівського району.
17 травня 2023 року Євгеній Іванович був мобілізований третім відділом Уманського РТЦК та СП. Як солдат з 28 травня до 01 липня 2023 пройшов «Базову загальновійськову підготовку» в рамках Операції ІНТЕРФЛЕЙС на території Великої Британії…
Євгеній Іванович був стрілець-снайпер 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А2167.
Загинув 11 жовтня 2023 року в результаті бойових дій при здійсненні противником обстрілу з танку, РСЗВ, артилерії та міномета позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області.
Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій молодій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої та рідної людини, нашого Захисника.
Біль від втрати сина, онука, чоловіка, батька, брата не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що Євгеній віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
Нехай душа загиблого Євгенія знайде вічний спокій.
Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.
Вічна пам’ять тобі, Євгенію.
Слава Збройним Силам України !!!
Слава Героям !!! Слава Україні !!!
