Назавжди в строю: у Маньківській громаді попрощалися із загиблим Героєм ШЕВЧЕНКОМ Анатолієм Степановичем
Знову пекучий біль і гіркий смуток війни торкнувся нашої Маньківської громади, з яким неможливо змиритися та прийняти. Жорстока війна не перестає нагадувати про себе. Знову трагічна звістка… 14 березня 2024 року обірвалося життя нашого земляка, Героя, Захисника, уродженця с.Молодецьке – Шевченка Анатолія Степановича, який відійшов на небеса внаслідок отриманого поранення.
Він міг жити і насолоджуватися життям, ростити сина. Але пішов зупиняти цю рашистську чуму, яка вдерлася на нашу землю… Пішов захищати свою Україну, яка сьогодні захищає увесь цивілізований світ… Та замість омріяної Перемоги – його дорога вистелена прощальними квітами і зрошена гіркими сльозами… Анатолій – Герой! Герой, віддавший своє життя за Батьківщину, за кожного з нас.
Народився Анатолій Степанович Шевченко 09 грудня 1971 року в с.Молодецьке у родині колгоспників.
У 1979 році пішов до 1 класу Молодецької середньої школи, яку закінчив у 1989 році.
З 1989-1991 рік проходив військову службу у Чернігівській області смт Десна. По завершенню військової служби поступив до Черкаського педагогічного інституту на факультет української філології та історії.
У 1996 році розпочав свою педагогічну діяльність в Уманській міській гімназії вчителем української мови. Згодом працював вчителем історії в Уманській загальноосвітній школі №3.
В силу життєвих обставин був вимушений залишити педагогічну ниву та перейти на будівництво. Здобувши для себе нову професію працював за цією спеціальністю до призову у лави ЗСУ.
01.06.2023 р. був мобілізованим Уманським РТЦК та СП на військову службу.
16.12.2023 р. розвідник другого розвідувального відділення першого розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А 1376 солдат Шевченко Анатолій Степанович. Поблизу населеного пункту Новодонецьке Донецької області отримав важке поранення.
14 березня 2024 року перестало битися серце Героя, захисника, який до останнього подиху віддано боронив рідну землю, до кінця був вірним Україні та українському народу.
У глибокій скорботі родина, друзі, побратими та вся наша громада. Від імені жителів Маньківської громади висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Анатолія. Син Олександр, брат Петро Степанович ми не забудемо ніколи, як дорого коштує нам мирне небо над головою. Немає таких слів, які б змогли зменшити біль, що переживають рідні, близькі та друзі загиблого. Анатолій завжди був і залишиться патріотом своєї Батьківщини, хорошим батьком, братом, другом, побратимом…
Нехай добрий, світлий спомин про захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого воїна знайде вічний спокій…
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА УКРАЇНСЬКОМУ ВОЇНУ, ЯКИЙ ЗАХИЩАВ РІДНУ УКРАЇНУ І КОЖНОГО З НАС!
