Герої не вмирають! В Маньківці навколішки попрощалися з загиблим на війні Героєм Борщуком Ігорем Олександровичом
Сьогодні минає 806-ий день війни від початку повномасштабного вторгнення, яке розпочала армія російської федерації проти України. Знову пекучий біль і гіркий смуток війни торкнувся нашої Маньківської громади, з яким неможливо змиритися та прийняти. Жорстока війна не перестає нагадувати про себе. Знову трагічна звістка… 06 травня 2024 року обірвалося життя нашого земляка, Героя, Захисника, уродженця с.Подібна – Борщука Ігоря Олександровича, який відійшов на небеса внаслідок отриманого важкого поранення.
Він міг жити і насолоджуватися життям, ростити сина. Але пішов зупиняти цю рашистську чуму, яка вдерлася на нашу землю… Пішов захищати свою Україну, яка сьогодні захищає увесь цивілізований світ… Та замість омріяної Перемоги – його дорога вистелена прощальними квітами і зрошена гіркими сльозами… Ігор – Герой! Герой, віддавший своє життя за Батьківщину, за кожного з нас.
Борщук Ігор Олександрович народився 20 вересня 1975 року в селі Подібна.
В силу життєвих обставин родина переїхала до м.Умань. По закінченню Уманської середньої школи Ігор вступив навчатися до Уманського професійно-технічного училища № 9 та здобув спеціальність «муляр-штукатур».
Потім працював експедитором на базі «Торгового дому Поляков».
Після повернувся в рідне село, де доглядав свою стареньку бабусю, працюючи всюди де були потрібне його вміння та працьовиті руки, не цурався будь-якої роботи.
03 січня 2024 року пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. Отримав тяжке поранення у бою у населеному пункті Сіверськ Донецької області.
06 травня 2024 року перестало битися серце Героя, захисника, який в госпіталі м.Дніпра переніс сім важких операцій. Ігор до останнього подиху віддано боронив рідну землю та до кінця був вірним Україні і українському народу.
У військовій частині де служив Ігор був гарним наставником для молоді, взірцем справжнього солдата. Він любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись його мріям.
Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої та рідної людини, нашого Захисника.
Біль від втрати сина, чоловіка, батька, брата не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що Ігор віддав своє життя за рідну Україну, за свій народ, за кожного з нас з Вами і загинув, як справжній воїн, як справжній Герой на полі бою.
Спи спокійно, Солдате. Добрий, світлий спомин про хороброго, щирого патріота і захисника назавжди закарбується священною пам’яттю в серці кожного, хто його любив, шанував, знав.
Схиляємо голови і пам’ятаймо всіх, хто віддав життя за рідну землю, соборну та незалежну Україну.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА УКРАЇНСЬКОМУ ВОЇНУ ІГОРЮ, ЯКИЙ ЗАХИЩАВ РІДНУ УКРАЇНУ І КОЖНОГО З НАС З ВАМИ!
СЛАВА ЗСУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
