У Маньківській громаді попрощалися із загиблим Героєм КРИВОНОСОМ Ігорем Володимировичем
Сьогодні Україна переживає 1261-й день трагічної боротьби, ще один день від початку жорстокого повномасштабного вторгнення, яке принесла на нашу землю російська федерація. Війна, нав’язана підступним агресором, триває вже понад три роки і щодня забирає найдорожче – життя українців. Вона несе за собою сльози матерів, страждання дітей, руйнування домівок та гіркий біль у серця кожного, хто любить свою Батьківщину.
Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.
Схиливши голови у скорботі, мешканці громади сьогодні проводжають в останню путь свого земляка, жителя селища Маньківка – КРИВОНОСА Ігоря Володимировича.
Народився Ігор Володимирович КРИВОНОС 3 жовтня 1975 року в селі Сарни Монастирищенського району Черкаської області.
У 1981 році переїхали в село Іваньки, де батько - Володимир Семенович – працював механізатором-трактористом, а мама - Світлана Григорівна – пакувальником цукру. У сім’ї зростало троє хлопці, жили дружно, допомагаючи один одному та батькам.
У 1982 році Ігор Володимирович пішов до першого класу місцевої школи, а у 1990 році закінчив її та вступив Буцького професійно-технічного училища, яке закінчив у 1993 році. Здобув спеціальність «тракторист-машиніст/слюсар-ремонтник».
Після закінчення училища, працював у місті Київ на посаді водія 25 років. Після повернення з Києва, здійснив свою мрію - купив будинок у селищі Маньківка біля ставка, де планував своє подальше життя…
25 лютого 2022 року, не задумуючись, пішов обороняти нашу державу. Починав з оборони Київської області, потім Херсонської області, а далі – місто Краматорськ Донецької області. Загинув Кривонос Ігор Володимирович 30 липня 2025 року під час виконання бойового завдання. Не стало доброї людини, чуйного батька, чоловіка та сина…
Усі жителі громади єднаються в скорботі й поділяють невимовний біль втрати, який пронизує серця рідних та близьких. Щиро співчуваємо родині, молимося за упокій душі нашого Героя… Нехай Господь прийме його у свої небесні обійми, дарує мир та спокій молодій, зраненій душі та полегшить тягар втрати для тих, хто його любив.
Спочивай з миром, Захиснику… Світла пам’ять про Тебе – хороброго, доброго, щирого патріота – житиме у серцях всіх, хто знав Тебе, шанував та любив.
Нехай душа померлого Ігоря знайде вічний спокій у Царстві Небесному.
Герої не вмирають – вони вічно живуть у нашій пам’яті.
Вічна пам’ять і слава Ігорю!
Слава Збройним Силам України !!! Слава Україні !!!
