У Маньківській громаді попрощалися з загиблим на війні Героєм ПАВЛЕНКОМ Ігорем Федоровичем
Вже 1407-й день український народ мужньо протистоїть повномасштабній агресії російської федерації, яка підло принесла на нашу землю війну, смерть і невимовні страждання. Ворог, що прагнув підкорити Україну, залишає по собі зруйновані міста й села, осиротілі родини, тисячі понівечених доль та невимовний біль, що відгукується у серцях кожного з нас.
Маньківська громада, як і вся Україна, платить надто високу ціну за свободу — ми вже втратили 71 відважного земляка, які віддали своє життя, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.
Сьогодні жителі нашої громади зібралися, щоб провести в останню дорогу справжнього Героя і вірного сина України – ПАВЛЕНКА Ігоря Федоровича.
Його життя – це приклад відданості та честі. Він чесно виконував свій обов’язок, залишивши нам найцінніше – віру в Перемогу, любов до Батьківщини та пам'ять, яку ми нестимемо в серцях завжди.
Павленко Ігор Федорович народився 6 червня 1981 року в с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області. З дитинства проживав у селищі Маньківка.
У 1998 році закінчив Маньківську загальноосвітню школу – гімназію.
Вищу освіту отримав в Уманському Європейському університеті, здобувши кваліфікацію спеціаліста з банківської справи. Трудову діяльність розпочав у банку «Україна», потім продовжував працювати на різних посадах у Маньківському відділенні «Райффайзен Банк Аваль», останній час на посаді керівника відділення.
У 2002 році одружився. Разом з дружиною Людмилою Григорівною народили і виховали сина Дмитра та доньку Таїсію.
Товариський, завжди усміхнений і оптимістично налаштований, дбайливий батько, завжди готовий прийти на допомогу, добрий господар, любив і вмів майструвати, власноруч робив ремонт і добудови в будинку, обробляв землю.
27 травня 2022 року був призваний на військову службу.
Він був воїном честі. Тихим, але твердим. Спокійним, але рішучим. Людиною, яка завжди стояла на своєму місці й виконувала свою роботу до кінця.
Таким же він був і в житті.
Надзвичайно пунктуальний, вимогливий до себе й відповідальний.
Він навчив своїх дітей тримати слово, бути чесними, дорослими, самостійними.
При цьому був душею компанії — завжди знаходив, про що поговорити, умів підтримати, пожартувати навіть у найважчі моменти.
Його любили, його поважали, його пам’ятатимуть. Про нього говорять лише добрі слова — і це найбільша цінність, яку людина залишає після себе.
Найрідніші, кого він найбільше любив і заради кого жив, — це його родина: його пам’ять збережуть дружина Людмила, син Дмитро та донька Таїсія.
Сім’я була для нього сенсом й опорою. І сьогодні кожен із нас відчуває біль цієї втрати, але водночас — гордість за те, що мали честь знати таку людину.
Ігор Федорович загинув 04 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Микільське Волноваського району Донецької області під час штурмових дій противника, проте його шлях не завершився. Він продовжується в його дітях, у спогадах близьких, у його службі, у його вчинках і в кожному серці, якого він торкнувся.
Вічна пам’ять і вічна слава воїну, батькові та чоловікові— Павленку Ігорю Федоровичу.
Нехай Господь прийме його душу та дарує йому спокій, на який він заслужив.
Слава Збройним Силам України! Слава Україні!
