У Маньківській громаді попрощалися з загиблим на війні Героєм НІЖНІКОМ Кирилом Володимировичем
Запекла, кровопролитна війна, яку підступно розв’язала російська федерація, триває вже 1442–й день і забирає найцінніше — життя наших співвітчизників. Вона щоденно приносить на українську землю сльози, страждання і чорну скорботу, яка огортає все більше родин, громад, сіл і міст.
Сьогодні чорні крила жалоби знову затьмарили небо над нашою Україною. З глибоким болем у серці ми прощаємося з відважним Захисником, справжнім Героєм України — НІЖНІКОМ Кирилом Володимировичем.
Кирило Володимирович НІЖНІК народився 13 липня 2001 року в місті Сєвєродонецьк Луганської області.
З дитинства він був щирим, активним і цілеспрямованим. Любив спорт, займався футболом і спортивними танцями, неодноразово здобував призові місця. Це був хлопець із живим серцем і сильною волею.
У 2007 році пішов до 1 класу місцевої школи.
Після її закінчення Кирило навчався на механіка, обрав фах, пов’язаний із працею, відповідальністю й умінням творити.
У 2019 році він підписав контракт зі Збройними Силами України — свідомо став на шлях служіння своїй державі.
У вересні 2025 року Кирило одружився з коханою дівчиною Тетяною, цього ж року молоде подружжя стало щасливими батьками - народилася донечка Емілія.
Та радість у молодій сім'ї Ніжніків протривала лише декілька місяців - 23 січня 2026 року Кирило, мужньо виконавши свій військовий обов’язок в бою з російським окупантом, отримав тяжкі поранення поблизу населеного пункту Миколайпілля Краматорського району Донецької області, а 26 січня 2026 року – його серце назавжди зупинилося.
Кирило чимало зробив і ще багато чого хотів встигнути зробити, але занадто рано обірвалося його молоде життя, не давши здійснитись його мріям: виростити донечку, насолодитися життям зі своєю коханою дружиною, дочекатися онучат… Та не судилося: родина втратила прекрасного сина, люблячого батька, коханого чоловіка, друзі - вірного друга і побратима, який віддав своє життя за нас, за нашу Україну.
На жаль, жодні слова не здатні зменшити біль втрати, яку сьогодні переживає Ваша родина. Ми сумуємо разом з Вами, розділяємо Ваш біль і схиляємо голови в глибокій скорботі.
Пам’ять про Кирила буде назавжди закарбована у Книзі пам’яті його земляків, у вільній і незалежній Україні, за яку він віддав своє життя. А наш з вами обов’язок — пам’ятати ціну цієї свободи і бути гідними подвигу наших Захисників.
Вічна пам’ять Герою Кирилу. Вічна слава Захиснику України.
