Сьогодні у Маньківській громаді попрощалися із загиблим Героєм ГОЛУБЕНКОМ Олексієм Олеговичем
Вже 1443-й день український народ мужньо протистоїть жорстокій і несправедливій війні, яку розв’язала російська федерація, посягнувши на наше право жити у вільній, незалежній державі. Ця війна стала черговим випробуванням у багатовіковій боротьбі українців за свободу, за право бути господарями на своїй землі, говорити рідною мовою, жити за власними законами й цінностями.
Наша громада, як і вся Україна, платить надзвичайно високу ціну за свободу. Ми втрачаємо синів і дочок, чоловіків і батьків, тих, хто без вагань став на захист Батьківщини, усвідомлюючи всю небезпеку цього шляху. Їхній подвиг — це свідомий вибір на користь України, на користь майбутнього.
Сьогодні ми зібралися, щоб провести в останню дорогу Героя, вірного сина України, Голубенка Олексія Олеговича, який став частиною цієї великої історії боротьби. Він чесно й гідно виконав свій військовий обов’язок, залишившись вірним присязі, побратимам і своєму народові до останнього подиху.
Його життя — це приклад справжнього патріотизму, сили духу й любові до рідної землі. Він віддав найцінніше — своє життя — за незалежність України, за мирне небо над нашими домівками, за право наших дітей зростати у вільній державі. Його ім’я навіки буде вписане в історію громади та України.
Голубенко Олексій Олегович народився 14 червня 1996 року в селі Дзендзелівка Маньківського району Черкаської області.
У 2002 році, як і всі однолітки, пішов до Дзендзелівської загальноосвітньої школи. Після її закінчення пішов працювати в ТОВ «Дзендзелівське» на цегельний завод. За цей період закінчив Державний навчальний заклад «Буцький політехнічний професійний ліцей», здобувши спеціальність «машиніст-тракторист». Згодом проходив строкову службу в ЗСУ у місті Кропивницькому.
Після закінчення служби у 2021 році підписав контракт. Проходив службу в місті Умань в ППО, а в січні 2025 року його перевели до Донецької області.
22 серпня 2025 року, поблизу міста Покровськ Донецької області, Олексій Олегович Голубенко мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою з російським окупантом, на превеликий жаль, загинув.
З болем у серці та глибокою шаною ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Захисника. Сьогодні ми прощаємося з людиною, чий життєвий шлях став шляхом служіння Україні. Його подвиг — це не лише сторінка особистої долі, це частина великої жертви, яку український народ приносить заради свободи.
Немає слів, здатних втамувати біль втрати для рідних і близьких. Але нехай усвідомлення того, що його життя було прожите не марно, що його мужність і самопожертва врятували інших і наблизили нашу Перемогу, стане джерелом сили у цей важкий час. Ми розділяємо ваш біль і схиляємося перед вашою витримкою.
Пам’ять про Героя житиме в наших серцях, у спогадах побратимів, у вдячності майбутніх поколінь. Його ім’я назавжди залишиться символом честі, відваги та незламності українського духу. Ми зобов’язуємося берегти цю пам’ять і продовжувати справу, за яку він віддав своє життя, — будувати сильну, вільну й незалежну Україну.
Вічна слава Герою. Вічна пам’ять. Слава Україні.
