Загальнонаціональна хвилина мовчання та спільна молитва: жителі Маньківської громади вшанували пам’ять полеглих Героїв
24 лютого 2026 року у селищі Маньківка на Алеї Слави відбувся пам’ятний захід з нагоди Національного дня молитви за Україну. Ця дата назавжди закарбована в історії нашої держави як день початку повномасштабного вторгнення — четверта річниця великої війни та водночас рік 12-ї річниці російської збройної агресії проти України.
Участь у заході взяли керівництво громади, представники установ та організацій, військовослужбовці, волонтери, члени родин загиблих Героїв і небайдужі жителі. Люди зібралися разом, щоб віддати шану тим, хто пожертвував власним життям за свободу й незалежність держави, а також підтримати тих, хто продовжує боротьбу на передовій.
Цей день став днем глибокого болю і водночас днем духовної єдності. Алея Слави, де розміщені світлини та імена полеглих Захисників, перетворилася на місце особливої тиші. Квіти, лампадки, схилені голови — усе свідчило про щиру вдячність і невимовний сум. Кожне ім’я — це окрема історія мужності, любові до Батьківщини, самопожертви заради майбутніх поколінь.
Під час загальнонаціональної хвилини мовчання громада разом з усією країною зупинилася, щоб у тиші згадати тисячі безневинно вбитих і закатованих українців, мирних жителів і військових, чиє життя обірвала війна. Ця хвилина стала символом спільного болю, що об’єднує українців у різних куточках держави та за її межами.
Особливе місце в заході посіла спільна молитва. У словах звернення до Бога звучали прохання про вічний спокій для душ полеглих Героїв, про силу та витримку для їхніх родин, про повернення з полону та зниклих безвісти, чиї близькі щодня живуть у тривожному очікуванні. Молилися й за українських воїнів, які сьогодні тримають оборону, за їхню безпеку, здоров’я та незламність духу.
Пам’ять про загиблих — це не лише скорбота, а й відповідальність. Відповідальність жити гідно, працювати задля розвитку країни, підтримувати Збройні Сили України, допомагати родинам військових та зберігати єдність. Адже саме єдність стала однією з головних сил, що допомагає українському народові вистояти в найтяжчі часи.
Минулі роки стали для кожного українця випробуванням. Війна змінила долі мільйонів, змусила переосмислити цінність миру, родини, дому. Проте вона також показала світові незламність українського народу, його здатність згуртовуватися перед обличчям небезпеки та відстоювати свою свободу.
Національний день молитви за Україну — це не лише дата в календарі. Це нагадування про ціну, яку платить держава за право бути незалежною. Це день, коли кожен може зупинитися, згадати, подякувати й помолитися. Це день, коли біль перетворюється на силу, а пам’ять — на обов’язок.
Подвиг наших Героїв не буде забутий. Їхні імена назавжди залишаться в наших серцях та в історії України.
Пам’ятаємо кожного. Шануємо подвиг. Єднаємося заради Перемоги.
Слава Україні! Героям Слава!
