У Маньківській громаді попрощалися з загиблим Героєм БАЙДОЮ Володимиром Миколайовичем
Вже 1506-й день український народ мужньо протистоїть повномасштабній агресії російської федерації, яка підло принесла на нашу землю війну, смерть і невимовні страждання. Ворог, що прагне підкорити Україну, і далі залишає по собі зруйновані міста й села, осиротілі родини, тисячі понівечених доль та невимовний біль, що відгукується у серцях кожного з нас.
Сьогодні знову тяжка втрата у Маньківській громаді: ми прощаємося з воїном, з нашим земляком – БАЙДОЮ Володимиром Миколайовичем.
Байда Володимир Миколайович народився 30 грудня 1998 року у с.Подібна Маньківського району Черкаської області.
Навчався у Подібнянській школі, після її закінчення вступив до Черкаського політехнічного коледжу, який закінчив у 2019 році. Отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд», професійна кваліфікація технік-електрик.
Потім пішов працювати, де потрібні були його знання та вміння, в тому числі і закордоном.
У 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України.
А вже 15 лютого 2025 року, в районі населеного пункту виконавши свій військовий обов'язок, Володимир Байда загинув.
Він був ще зовсім молодий. Не встиг створити сім’ю, не встиг відчути радість батьківства, не встиг прожити ті роки, які мали б бути наповнені працею, мріями і щастям. Він міг будувати дім, ростити дітей, жити під мирним небом… Але війна безжально обірвала його життя.
Він не шукав легкого шляху. Коли Україна покликала — він став на її захист. І загинув як справжній воїн — мужньо, до останнього подиху виконуючи свій військовий обов’язок, боронячи рідну землю і кожного з нас.
Найстрашніше те, що йдуть найкращі. Ті, у кого було майбутнє. Ті, хто мав жити. І сьогодні ми стоїмо тут, усвідомлюючи страшну ціну нашої свободи — молоді життя, які вже ніколи не повернути.
Його життя обірвалося, але його подвиг — вічний. Його ім’я назавжди залишиться в нашій пам’яті, в історії нашої громади, в серці України.
Тому від імені всієї громади висловлюю щирі співчуття родині:
мамі Валентині Олексіївні;
брату Олексію;
рідним та близьким загиблого.
Дорогий наш воїне! Дякуємо тобі за все… За твою мужність. За твою відданість. За твоє життя, віддане Україні.
Вічна пам’ять і слава Герою! Слава Господу Богу, який оберігає нас від усіх негараздів! Слава Збройним Силам України, які захищають нас від підлого ворога! Слава Україні!
