Звернення селищного голови Валерія ІВАСЮКА до жителів Маньківської громади з нагоди Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років
Шановні жителі Маньківської громади! Дорогі ветерани, учасники бойових дій, шановні Захисники і Захисниці, представники старшого покоління, молодь!
Сьогодні ми вшановуємо День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років — день, який є не лише сторінкою історії, а й глибоким нагадуванням про ціну миру, свободи і людського життя.
8 травня Україна відзначає цей день разом із європейською спільнотою — не як свято тріумфу, а як день пам’яті, скорботи і вдячності. Його символом є червоний мак — знак пам’яті про кожне втрачене життя. Гасло цього дня — «Пам’ятаємо! Перемагаємо!» — поєднує в собі минуле і сучасність, біль і віру.
Минають роки, змінюються покоління, але біль і пам’ять про ті страшні події не згасають. Друга світова війна стала однією з найжорстокіших трагедій в історії людства. Вона забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей у світі, з них понад 8 мільйонів — на українській землі. Мільйони були скалічені фізично і духовно.
Для України ця війна почалася вже 1 вересня 1939 року, коли нацистська Німеччина напала на Польщу, а бомбардування торкнулися й українських міст. З 1941 року вся територія України стала ареною запеклих бойових дій. Українці воювали на різних фронтах, у складі різних армій, у підпіллі та повстанських загонах, демонструючи мужність, героїзм і самопожертву.
Ми низько схиляємо голови перед усіма, хто боровся з нацизмом — на фронті, у підпіллі, в партизанських загонах, хто працював у тилу, хто вистояв у роки окупації. Їхній подвиг — це не лише історія, це фундамент, на якому стоїть наше сьогодення.
Водночас ми маємо пам’ятати, що ця війна стала можливою внаслідок змови двох тоталітарних режимів — нацистського і комуністичного, які принесли на українську землю масові злочини, репресії, депортації та геноцид. Українці, не маючи власної держави, стали заручниками чужих імперських інтересів, а наша земля — полем запеклого протистояння.
Перемога над нацизмом була досягнута спільними зусиллями багатьох народів і держав. Жодна країна не має права привласнювати собі виключну роль у цій перемозі. Це результат єдності, взаємодопомоги та неймовірної ціни, заплаченої людством.
Але вигнання нацистських окупантів не принесло Україні омріяної свободи — попереду були нові випробування, нові репресії і нова боротьба за незалежність.
Сьогодні цей день звучить для нас по-особливому. Україна знову проходить через важкі випробування. Уже понад десять років триває російська агресія проти нашої держави, а повномасштабне вторгнення стало новою трагічною сторінкою нашої історії. Ми знову змушені зі зброєю в руках відстоювати свою свободу, свою державність, своє право жити на власній землі.
Російська агресія супроводжується злочинами проти людяності, руйнуванням міст і сіл, загибеллю мирних людей — так само, як і під час Другої світової війни. Саме тому історичні уроки сьогодні мають для нас не абстрактне, а життєво важливе значення.
І як і тоді, українці демонструють світові незламність, єдність і віру в перемогу. Наші Захисники і Захисниці — гідні спадкоємці покоління переможців над нацизмом.
Ми усвідомлюємо: війна — це не романтика і не героїчний міф. Це трагедія, біль і втрати. Саме тому пам’ять про Другу світову війну має вчити нас цінувати мир, бути сильними, принциповими і готовими захищати свою державу.
Сьогодні українці захищають не тільки свою землю — вони боронять мир і безпеку всієї Європи, стоять на захисті демократичних цінностей і міжнародного правопорядку.
Ми розуміємо, що перемога — це не лише історичний факт, це процес, це щоденна боротьба за правду, за гідність, за майбутнє наших дітей. І ми обов’язково переможемо, бо маємо за спиною правду, силу народу і пам’ять поколінь.
Наш святий обов’язок — берегти пам’ять про минуле, передавати її дітям і онукам, не дозволити перекручувати історію, не допустити повторення трагедій. Бо тільки той народ, який пам’ятає свою історію, має майбутнє.
Ми вклоняємося ветеранам, які пройшли крізь пекло Другої світової війни. У ці дні згадаймо та вшануймо Героїв сучасності, тих, хто зараз на фронті знову відстоює право кожного українця на свободу у своїй, вільній країні. Схилімо голови у скорботі за тими, хто навічно залишиться в нашій пам'яті, бо поклав за Україну найдорожче – своє життя.
Пам'ятаймо, якою ціною виборюється воля!
Бажаю кожній родині витримки та віри. Нехай пам'ять про минулі перемоги дає нам сили для перемоги сьогоднішньої, а память про загиблих єднає нас, робить сильнішими та додає віри в Перемогу. Ми обовязково вистоїмо. Ми повернемо мир на нашу землю.
Вічна пам'ять полеглим Героям.
Слава нашим захисникам! Слава Україні!
З глибокою шаною
Селищний голова Валерій ІВАСЮК
